порожній
ПОРО́ЖНІЙ, я, є.
1. Нічим не наповнений, пустий (про посудину, вмістище і т. ін.).
Нате й мій глек на капусту, щоб порожній не був (Номис);
Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М. Коцюбинський);
Комбат вимагав вогню і вогню. Сагайда бив і бив, збентежено поглядаючи, як тануть міни, як загрозливо росте купа порожніх ящиків. Що буде, коли вистріляє міни? (О. Гончар);
Дорошеві видно було у вікно, як Павло пройшов із порожніми відрами до колодязя (Григорій Тютюнник);
// У якому нічого немає (про простір).
За річкою в порожньому білястому небі самотньо кружляв великий плавневий шуліка (О. Гончар);
// Позбавлений будь-яких предметів, речей, меблів і т. ін. (про приміщення).
Зовсім вона [хатка] порожня сливе. Нічого нема, опріч лавочок та вузенької полички, де стояла миска з ложками (Марко Вовчок);
// Який не має рослин, не вкритий рослинністю; голий (про степ, поле і т. ін.).
Збудувати велику іригаційну систему на місці Голодностепської пустелі, обводнити й оживити порожні пустельні землі (Іван Ле);
// У (на) якому нікого або майже нікого немає; безлюдний або малолюдний.
Вона пустила додому Тетяну і лишилась сама у порожній школі (М. Коцюбинський);
Вулиці були ще зовсім порожні (І. Франко);
// Ніким, нічим не зайнятий; вільний.
На всю хату тільки два порожні стільці зосталися, та й ті, мабуть, дожидали когось з панських гласних (Панас Мирний);
Чоловік сів на порожньому місці коло вогню (І. Нечуй-Левицький);
Червонофлотець одиноко сидів на порожній лавці, попихкуючи прокуреною люлькою (В. Кучер);
// Який їде, пливе і т. ін. без вантажу або без пасажирів; не навантажений.
Ішов він садом панським із своїм возом порожнім та про свою долю думав понуро (Марко Вовчок);
Може, десь аж в Дарданеллах переймуть малу твою байду, переймуть, а вона порожня, в ній нікого, тільки хлоп'яча сорочка (О. Гончар);
// Не заповнений текстом, цифрами і т. ін.
Порожні картки;
// розм. Приготовлений без м'яса, жирів і т. ін.; пісний.
Дома вона голодувала часом, а як не голодувала, то наїдалася хліба та порожнього борщу з буряками, бо каша не щодня бувала (Б. Грінченко);
// перен., рідко. Духовно спустошений, нездатний до активної діяльності (від горя, втоми і т. ін.).
Цілий день була [Маланка] на ногах, цілий день вбирала в себе муки та кров і стільки людей поховала в серці, що воно сповнене стало мерцями, як кладовище. Аж заніміло. Нема ні страху більше, ані жалю, вона вся дивно порожня, зайва на світі і непотрібна (М. Коцюбинський);
Він сидів на межі зібганий, порожній (С. Скляренко);
// перен. Який виражає внутрішню спустошеність, розгублення, байдужість (про очі, погляд і т. ін.).
Вертався Крига ранком, знесилений фізично, з порожніми очима й порожнім револьвером (Ю. Яновський).
2. Який має всередині порожнину; порожнистий.
Так гниє деревина на корені: .. кругом дірки, кругом дупла, один стовбур – і той порожній... а все стоїть! (Панас Мирний);
На ціпку вгорі прив'язана тиковка хилитається порожня і калатає (Леся Українка).
3. у сполуч. зі сл. життя, світ і т. ін., перен. Ні для кого не корисний; марний.
Оглянувся я й на власне життя – сите, безжурне, порожнє. Що воно мені дало? (М. Коцюбинський);
// Позбавлений змісту, убогий змістом; беззмістовний, пустий.
Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетона (С. Васильченко);
Кузьмін .. ще нижче схилився над книгою, даючи зрозуміти, що не цікавиться порожньою балаканиною (Ю. Збанацький);
// Який не відповідає об'єктивній дійсності.
Це не вигадка порожня, Щира правда, хоч заплач: Ми – фігурки в шахівниці, Круг небесний – наш іграч (А. Кримський).
4. перен. Несерйозний, легковажний (про людину).
Поважний бригадир нам мовчки руки стис, Мовляв: мабуть, таки не фертики ці троє... Видимо, не любив порожніх він гульвіс, Що їздять у радгосп з цікавості пустої (М. Рильський).
5. тільки ж., діал. Яка не має в утробі плода, не вагітна.
Гарна молодиця, та ще й не порожня – на останнім вже місяці (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)