постелити —
постели́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
постелити —
-стелю, -стелиш, док., перех. 1》 Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. || Розкласти, розмістити на поверхні чого-небудь рівномірним шаром, вкрити чим-небудь якусь поверхню. || Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
постелити —
ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (І.
Словник української мови у 20 томах
постелити —
Всюди собі постелив, а тепер не має де спати. Лихо жив з людьми, а тепер не має де голови приклонити. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш. Хто як постеле, так і спатиме. Хто як влаштує своє життя, так і житиме.
Приповідки або українсько-народня філософія
постелити —
СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.
Словник синонімів української мови
постелити —
ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
постелити —
Постели́ти, -ся см. постеляти, -ся.
Словник української мови Грінченка