постелити

постели́ти

-стелю, -стелиш, док., перех.

1》 Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню.

|| Розкласти, розмістити на поверхні чого-небудь рівномірним шаром, вкрити чим-небудь якусь поверхню.

|| Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони і т. ін.).

|| Поширити на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (світло, тінь, дим і т. ін.).

2》 Приготувати, послати постіль для спання.

Значення в інших словниках

1. постелити — постели́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постелити — [постеилитие] -л'у, -стелиеш; нак. -ли, -л'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. постелити — ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., що. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (І.  Словник української мови у 20 томах
4. постелити — Всюди собі постелив, а тепер не має де спати. Лихо жив з людьми, а тепер не має де голови приклонити. Як собі постелиш, так і виспишся. Як зробиш, так і скористаєш. Хто як постеле, так і спатиме. Хто як влаштує своє життя, так і житиме.  Приповідки або українсько-народня філософія
5. постелити — СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.  Словник синонімів української мови
6. постелити — Постели́ти, -стелю́, -сте́лиш, -сте́лять; посте́лений  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. постелити — ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех. 1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню. Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. постелити — Постели́ти, -ся см. постеляти, -ся.  Словник української мови Грінченка