постелити
ПОСТЕЛИ́ТИ, стелю́, сте́лиш, док., перех.
1. Розгорнувши що-небудь, покрити ним якусь поверхню.
Чепурна баба стерла порох з лави, ще й постелила на лаві шматок полотна чи саморобну полотняну хусточку (Н.-Лев., II, 1956, 405);
Шаукен постелила перед гостями на кошмі чисту скатертину, поставила на ній сушений сир, піали, миску масла і миску баранячого жиру (Тулуб, В степу.., 1964, 165);
Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент, роздягли Павла до голого тіла (Кучер, Голод, 1961, 341);
// Розкласти, розмістити на поверхні чого-небудь рівномірним шаром, вкрити чим-небудь якусь поверхню.
Долівка була вкрита подвійним шаром товстої повсті, поверх якої Шаукен постелила третю — білу — для гостей (Тулуб, В степу.., 1964, 164);
Аж тепер її [берізку] побачили, як постелила свій лист кругом себе по землі, а сама заціпеніла на.. сон зимовий (Март., Тв., 1954, 461);
*Образно. Хай прохолоду день постеле, Молю, на жовтий пил доріг (Зеров, Вибр.,1966, 401);
// Простягти в різні боки по поверхні землі (коріння, пагони і т. ін.).
Зерно коріння постеле [постелить] в ту пору, Кине стрункую стеблину угору (Щог., Поезії, 1958, 219);
// Поширити на поверхні або низько над поверхнею землі, моря (світло, тінь, дим і т. ін.).
*Образно. Отець Софроній постелив свій оксамитовий басок, і пісня попливла рівніше (Речм., Весн. грози, 1961, 58).
2. Приготувати, послати постіль для спання.
М’яко постелити, а твердо спати (Номис, 1864, № 2990);
Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила — спиться так солодко-солодко (Хотк., II, 1966, 104);
Господиня постелила Чернишеві на ліжку, а Козакову на долівці, вважаючи його денщиком молодого офіцера (Гончар, І, 1954, 11).
Словник української мови (СУМ-11)