Орфоепічний словник української мови

походити

I [походиетие]

-оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи, недок. (брати початок, бути схожим)

II [походитие]

-хоуджу, -одиеш; нак. -ди, -хоуд'іт', док. (від ходити)

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. походити — похо́ди́ти 2 дієслово недоконаного виду бути схожим на кого-, що-небудь розм. похо́дити 1 дієслово недоконаного виду вести свій рід від когось чи чогось походи́ти дієслово доконаного виду від: ходи́ти  Орфографічний словник української мови
  2. походити — 1. бути родом, вести рід; (звідки) братися <�брати початок> з; тлк. 3 ос. виникати, утворюватися, з'являтися; 2. (на кого) скидатися, бути подібним.  Словник синонімів Караванського
  3. походити — I -джу, -диш, недок. 1》 Належати за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін.; вести свій рід, своє існування від кого-, чого-небудь. 2》 тільки 3 ос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. походити — ПОХО́ДИТИ¹, джу, диш, недок. 1. Належати за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін.; вести свій рід, своє існування від кого-, чого-небудь. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р.  Словник української мови у 20 томах
  5. походити — іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав...  Фразеологічний словник української мови
  6. походити — НАГА́ДУВАТИ кого, що (бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь), СКИДА́ТИСЯ на кого-що, ПОХО́ДИТИ на кого-що, розм., ПРИГА́ДУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  7. походити — Походи́ти, -ходжу́, -хо́диш, -дять; походи́, -ді́м, -ді́ть похо́дити, -хо́джу, -хо́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. походити — ПОХО́ДИТИ¹, джу, диш, недок. 1. Належати за народженням до певної національності, класу, місцевості і т. ін.; вести свій рід, своє існування від кого-, чого-небудь. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р.  Словник української мови в 11 томах
  9. походити — Похо́дити, -джу, -диш гл. Походить, быть похожимъ. Такий він був тихий, звичайний... і на панича не походив. МВ. (О. 1862. III. 44). Він більш походив на звірюку, як на чоловіка. Стор. МПр. 83. --------------- Походи́ти, -джу́, -диш гл. 1) Походить.  Словник української мови Грінченка