правопис

право́пис

[правопи^ес]

-са, м. (y) -с'і, мн. -си^е, -с'іў

Значення в інших словниках

1. правопис — (правила написання) орфографія, заст. письмо.  Словник синонімів Полюги
2. правопис — право́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. правопис — Ортографія, сов. орфографія.  Словник синонімів Караванського
4. правопис — -у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передання мови на письмі. || Дотримування правильного написання слів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. правопис — ПРАВО́ПИС, у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі. Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (М.  Словник української мови у 20 томах
6. правопис — ПРАВО́ПИС, ОРФОГРА́ФІЯ, ПИСЬМО́ заст. Літературний альманах — це науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (М. Коцюбинський); Учні писали деякі слова так, як вимовляли у Ковалівці, порушуючи правила орфографії (В.  Словник синонімів української мови
7. правопис — Право́пис, -су, -сові; -писи, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. правопис — ПРАВО́ПИС, у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі. Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. правопис — Правопис, -су м. Правописаніе, орѳографія.  Словник української мови Грінченка