правопис
ПРАВО́ПИС, у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі.
Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (Коцюб., III, 1956, 25);
1933 року був виданий перероблений і заново відредагований український правопис 1928 р. (Мовозн., IV-V, 1947, 234);
Культура мови визначається не тільки правильним правописом, а й вимовою (Літ. Укр., 25.III 1966, 3);
// Дотримування правильного написання слів.
А правопис! А почерки! Варто подивитись, ось поглянь! (Л. Укр., III, 1952, 691);
Тоді я Вас хотів просити, аби Ви були ласкаві справити правопис і мову в збірничку моїх образків (Стеф., III, 1954, 250).
Словник української мови (СУМ-11)