правопис
ПРАВО́ПИС, у, ч.
Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі.
Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (М. Коцюбинський);
1933 року був виданий перероблений і заново відредагований український правопис 1928 р (з наук. літ.);
Культура мови визначається не тільки правильним правописом, а й вимовою (з газ.);
// Дотримування правильного написання слів.
А правопис! А почерки! Варто подивитись, ось поглянь! (Леся Українка);
Тоді я Вас хотів просити, аби Ви були ласкаві справити правопис і мову в збірничку моїх образків (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)