правонаступник
ПРАВОНАСТУ́ПНИК, а, ч., юр. Особа, якій передано всі права і обов’язки або окремі права іншої особи.
Доручення керувати торговим або промисловим підприємством зберігає чинність і по смерті довірителя, доки не буде скасоване його правонаступником (Цив. кодекс УРСР, 1950, 43).
Словник української мови (СУМ-11)