преславний

пресла́вний

[пре^ислаўни^ей]

м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. преславний — пресла́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. преславний — -а, -е. 1》 розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. || Відомий дуже широким колам людей; славнозвісний. || Який приносить, приніс комусь велику славу. || ірон. 2》 Який викликає велику симпатію; дуже гарний, приємний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. преславний — ПРЕСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили, Гармата заревла, І бунчугами [бунчуками] вкрили Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. преславний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. преславний — Пресла́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. преславний — ПРЕСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили, Гармата заревла, І бунчугами вкрили Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Шевч.  Словник української мови в 11 томах