преславний

пресла́вний

-а, -е.

1》 розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави.

|| Відомий дуже широким колам людей; славнозвісний.

|| Який приносить, приніс комусь велику славу.

|| ірон.

2》 Який викликає велику симпатію; дуже гарний, приємний.

|| Який відзначається, вирізняється чимсь особливим.

3》 заст. Вельмишановний (при шанобливому звертанні до кого-небудь).

|| у знач. ім. преславний, -ного, ч.; преславна, -ної, ж.; преславні, -них, мн. Уживається у звертанні до високоповажних осіб.

Значення в інших словниках

1. преславний — пресла́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. преславний — [преислаўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. преславний — ПРЕСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили, Гармата заревла, І бунчугами [бунчуками] вкрили Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. преславний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. преславний — Пресла́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. преславний — ПРЕСЛА́ВНИЙ, а, е. 1. розм. Який надзвичайно уславив себе чим-небудь, достойний великої слави. Громада чмелем загула, У дзвони задзвонили, Гармата заревла, І бунчугами вкрили Преславного запорожця Павла Кравченка-Наливайка (Шевч.  Словник української мови в 11 томах