привітання

привіта́ння

[при^ев'ітан':а]

-н':а, р. мн. -ан'

Значення в інших словниках

1. привітання — привіта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. привітання — -я, с. 1》 Дія за знач. привітати і привітатися. 2》 Те саме, що вітання 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський); – Славайсу, – сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина). 2. Те саме, що віта́ння 1...  Словник української мови у 20 томах
4. привітання — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах.  Словник синонімів української мови
5. привітання — Привіта́ння, -ння, -нню, в -нні; -та́ння, -та́нь і -та́ннів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб., І, 1955, 193); — Славайсу, — сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Черемш., Тв., 1960, 101).  Словник української мови в 11 томах
7. привітання — Привіта́ння, -ня с. Привѣтствіе. Щире привітання. Стор. МПр. 94. Забувши й своє панство, зустрів батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах. К. ЧР. 223.  Словник української мови Грінченка