привітання
ПРИВІТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися.
Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський);
– Славайсу, – сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина).
2. Те саме, що віта́ння 1, 2.
Дзенькнув дзвоник, господар сам пішов одчинити, прихиливши двері з кабінету. Почулася розмова, привітання (Б. Грінченко);
Забувши .. своє панство, зустрів [господар] батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах (П. Куліш);
Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)