привітання
ПРИВІТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися.
Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський);
– Славайсу, – сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина).
2. Те саме, що віта́ння 1, 2.
Дзенькнув дзвоник, господар сам пішов одчинити, прихиливши двері з кабінету. Почулася розмова, привітання (Б. Грінченко);
Забувши .. своє панство, зустрів [господар] батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах (П. Куліш);
Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привітання — привіта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- привітання — [приев'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
- привітання — -я, с. 1》 Дія за знач. привітати і привітатися. 2》 Те саме, що вітання 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- привітання — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. Словник синонімів української мови
- привітання — Привіта́ння, -ння, -нню, в -нні; -та́ння, -та́нь і -та́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб., І, 1955, 193); — Славайсу, — сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Черемш., Тв., 1960, 101). Словник української мови в 11 томах
- привітання — Привіта́ння, -ня с. Привѣтствіе. Щире привітання. Стор. МПр. 94. Забувши й своє панство, зустрів батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах. К. ЧР. 223. Словник української мови Грінченка