1. Словник української мови в 11 томах

привітання

ПРИВІТА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися.

Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб., І, 1955, 193);

— Славайсу, — сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Черемш., Тв., 1960, 101).

2. Те саме, що віта́ння 1, 2.

Дзенькнув дзвоник, господар сам пішов одчинити, прихиливши двері з кабінету. Почулася розмова, привітання (Гр., І, 1963, 539);

Забувши.. своє панство, зустрів [господар] батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах (П. Куліш, Вибр., 1969, 127);

Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Янов., І, 1954, 59).

На знак привіта́ння — те саме, що На знак приві́ту ( див. приві́т).

Стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склепили хоругви на знак привітання (Фр., VI, 1951, 90);

Офіцер підніс руку до кашкета на знак привітання (Досв., Вибр., 1959, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привітання — привіта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. привітання — [приев'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. привітання — -я, с. 1》 Дія за знач. привітати і привітатися. 2》 Те саме, що вітання 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський); – Славайсу, – сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина). 2. Те саме, що віта́ння 1... Словник української мови у 20 томах
  5. привітання — ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. Словник синонімів української мови
  6. привітання — Привіта́ння, -ння, -нню, в -нні; -та́ння, -та́нь і -та́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. привітання — Привіта́ння, -ня с. Привѣтствіе. Щире привітання. Стор. МПр. 94. Забувши й своє панство, зустрів батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах. К. ЧР. 223. Словник української мови Грінченка