1. Словник синонімів української мови

привітання

ВІТА́ННЯ (усно чи письмово передані слова, які виражають доброзичливе ставлення, дружні почуття тощо), ПРИВІТА́ННЯ, ПРИВІ́Т, УКЛІ́Н, ПОКЛІ́Н, ПОВІТА́ННЯ розм.; ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, ВІНШУВА́ННЯ, ГРАТУЛЯ́ЦІЯ зах. (з певної нагоди); А́ДРЕС (письмове звичайно розширене з нагоди чийогось ювілею); ОВА́ЦІЯ (бурхливі оплески із схвальними вигуками); САЛЮ́Т (урочисто — пострілами). Тим часом моя товаришка побачила мене у вікно і вибігла на ґанок з голосним радісним вітанням (Леся Українка); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Ю. Яновський); Повз Черниша пробіг схвильований Козаков. — Привіт молодшому лейтенанту! — гукнув він на ходу (О. Гончар); — Ви не помилились, я привезла уклін від Яремчука (І. Цюпа); Не почув Валентій вже тепла в повітанню (І. Франко); Шульга знав про це (захист диплома). Він випередив Максима своїми поздоровленнями (Н. Рибак); Нараз (Степан) почув крики над собою. Оклики радощів, гратуляції.. Зрозумів, що його піднесено до вищого рангу (А. Крушельницький); Доярки скинулись по карбованцю, Тетяна відредагувала почесний адрес (С. Добровольський); Зустріти овацією.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привітання — привіта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. привітання — [приев'ітан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  3. привітання — -я, с. 1》 Дія за знач. привітати і привітатися. 2》 Те саме, що вітання 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (М. Коцюбинський); – Славайсу, – сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина). 2. Те саме, що віта́ння 1... Словник української мови у 20 томах
  5. привітання — Привіта́ння, -ння, -нню, в -нні; -та́ння, -та́нь і -та́ннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. привітання — ПРИВІТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. привіта́ти і привіта́тися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб., І, 1955, 193); — Славайсу, — сказав Танасій, розпочинаючи привітання з кумою (Черемш., Тв., 1960, 101). Словник української мови в 11 томах
  7. привітання — Привіта́ння, -ня с. Привѣтствіе. Щире привітання. Стор. МПр. 94. Забувши й своє панство, зустрів батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах. К. ЧР. 223. Словник української мови Грінченка