приємний —
-а, -е. 1》 Який викликає задоволення, втіху, радість. || Який викликає насолоду. || у знач. ім. приємне, -ного, с. Те, що викликає задоволення, втіху, радість. 2》 Який подобається; привабливий. || Який викликає симпатію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приємний —
ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І.
Словник української мови у 20 томах
приємний —
ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., НЕНАГЛЯ́ДНИЙ підсил. поет., ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ кому, чому, рідше, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й заст. діал. Скільки доброти було в обличчі, ..
Словник синонімів української мови
приємний —
Приє́мний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приємний —
ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Гонч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
приємний —
Приємний, -а, -е Пріятный. Романюки приємні люде. Камен. у. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355.
Словник української мови Грінченка