приємний

приє́мний

-а, -е.

1》 Який викликає задоволення, втіху, радість.

|| Який викликає насолоду.

|| у знач. ім. приємне, -ного, с. Те, що викликає задоволення, втіху, радість.

2》 Який подобається; привабливий.

|| Який викликає симпатію.

Значення в інших словниках

1. приємний — (який викликає задоволення, приємність) милий, гарний, славний, миловидний, симпатичний.  Словник синонімів Полюги
2. приємний — приє́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. приємний — (хто) люб'язний, ЧЕМНИЙ, з. охвітний; (- слова) утішний; (усміх) привабливий, симпатичний, милий; (спогад) солодкий; (на взір) оковирний.  Словник синонімів Караванського
4. приємний — [приейемнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. приємний — ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І.  Словник української мови у 20 томах
6. приємний — ЛЮ́БИЙ (який викликає любов, приязнь, симпатію), ДОРОГИ́Й, МИ́ЛИЙ, ЖАДА́НИЙ, БЕЗЦІ́ННИЙ підсил., НЕНАГЛЯ́ДНИЙ підсил. поет., ЛЮБИ́МИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ кому, чому, рідше, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й заст. діал. Скільки доброти було в обличчі, ..  Словник синонімів української мови
7. приємний — Приє́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. приємний — ПРИЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Гонч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. приємний — Приємний, -а, -е Пріятный. Романюки приємні люде. Камен. у. Наче вітерець шелесне в листі, — така його була приємна й тиха мова. Г. Барв. 355.  Словник української мови Грінченка