Орфоепічний словник української мови

пролунати

пролуна́ти

[пролунатие]

-айеи

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. пролунати — пролуна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. пролунати — -ає. Док. до лунати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пролунати — ПРОЛУНА́ТИ, а́є. Док. до луна́ти. Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (С. Васильченко); Десь грюкнули двері, в подвір'ї пролунав постріл (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. пролунати — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
  5. пролунати — ПРОЛУНА́ТИ, а́є. Док. до луна́ти. Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Вас., І, 1959, 116); Десь грюкнули двері, в подвір’ї пролунав постріл (Бойч.  Словник української мови в 11 томах