пролунати

ПРОЛУНА́ТИ, а́є.

Док. до луна́ти.

Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (С. Васильченко);

Десь грюкнули двері, в подвір'ї пролунав постріл (О. Бойченко);

– Щира українка, справжня дочка народу, – заохотливо промовив Левченко, нахилившись їй до плеча. – Уявляєте, як ваше слово тут [на з'їзді] пролунало б (О. Гончар);

Пролунала слава і про Богуна (Я. Качура);

// безос.

– Ф'ю-ф'ю! Ф'ю! – пролунало зразу ж з пітьми, звідкілясь збоку (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. пролунати — пролуна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пролунати — [пролунатие] -айеи  Орфоепічний словник української мови
3. пролунати — -ає. Док. до лунати. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пролунати — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. пролунати — ПРОЛУНА́ТИ, а́є. Док. до луна́ти. Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Вас., І, 1959, 116); Десь грюкнули двері, в подвір’ї пролунав постріл (Бойч.  Словник української мови в 11 томах