Орфоепічний словник української мови

протока

прото́ка

[протока]

-кие, д. і м. -оц'і

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. протока — прото́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. протока — див. КАНАЛ.  Словник синонімів Караванського
  3. протока — -и, ж. 1》 Рукав річки; річка або струмок, що з'єднує дві водойми. 2》 Вузька смуга води між двома ділянками суходолу, яка сполучає два моря, два океани або море з океаном. 3》 Вузька порожнина, канал у живому організмі. Жовчні протоки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. протока — ПРОТО́КА, и, ж. 1. Рукав річки; річка або струмок, що з'єднує дві водойми. Внизу котив Дніпро свої хвилі, розпадаючись на кілька проток (З.  Словник української мови у 20 томах
  5. протока — Вузький водний простір, що з'єднує 2 водні басейни (моря або оз.); у міжнародному праві морські п. стали доступними суднам усіх держав.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. протока — КАНА́Л (трубка, якою проходять різні речовини в організм людини або тварини), ПРОТО́КА. Шлунково-кишковий канал; Жовчні протоки.  Словник синонімів української мови
  7. протока — Прото́ка, -ки, -ці; -то́ки, -то́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. протока — Прото́ка, -ки ж. 1) Проливъ. 2) Рукавъ рѣки.  Словник української мови Грінченка