родинний —
див. спільний; фамільний
Словник синонімів Вусика
родинний —
-а, -е. 1》 Прикм. до родина 1). || Який належить родині, сім'ї. || Який переходить від покоління до покоління. || Який здійснюється, відбувається за участю членів родини, сім'ї. || Який складається з членів родини, сім'ї. 2》 Стос. до родини (у 1 знач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
родинний —
РОДИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до роди́на 1. Взагалі родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Г. Хоткевич); // Який належить родині, сім'ї.
Словник української мови у 20 томах
родинний —
дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало).
Фразеологічний словник української мови
родинний —
РОДИ́ННИЙ, СІМЕ́ЙНИЙ, РОДИЧІ́ВСЬКИЙ розм., ФАМІ́ЛЬНИЙ розм., ФАМІЛІ́ЙНИЙ розм.; ДОМА́ШНІЙ, ДОМО́ВИЙ. — Пор. 1. роди́на. РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙ розм., РОДИ́ННИЙ діал., ПИТО́МИЙ заст., ПИТИ́МИЙ заст.
Словник синонімів української мови
родинний —
Роди́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
родинний —
РОДИ́ННИЙ, а, е. 1. Прикм. до роди́на 1. Взагалі родинне життя надзвичайно якось скоро увійшло в свою колію (Хотк., II, 1966, 11); В центрі уваги сучасного етнографа повинні стояти перебудова виробничого, громадського і родинного побуту...
Словник української мови в 11 томах