Орфоепічний словник української мови

родич

ро́дич

[родиеч]

-ча, ор. -чем, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. родиеч'і, родиеч'іў

два родиеч'і

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. родич — Родич (21, 435) – “батько”; [ІЦ-2006] ”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
  2. родич — ро́дич іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
  3. родич — як ім. кревний, рідний, близький, д. свояк, кревняк; (далекий) десята вода на киселі; родак; мн. РОДИЧІ, жм. (мої) мої, (твої) твої тощо; пор. СВАТ.  Словник синонімів Караванського
  4. родич — Двоюрідний, єдинокровний, єдиноматірний, єдиноплемінник, єдиноутробний, кревний, кревняк, однокровний, однокровник, одноматірний, одноплеменець, одноплемінник, покревник, покревнілий, ріднак, рідний, рідня, рідняк, родак, рожденик (рідко), свій...  Словник синонімів Вусика
  5. родич — -а, ч. 1》 кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. || ірон. 2》 перен. Той, хто має однакові з ким-небудь думки, риси характеру і т. ін., схожий чимсь на когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. родич — РО́ДИЧ, а, ч. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. – Що воно за люди? – поспитала Христя в Кирила .. – Вони якісь мені далекі родичі доводяться...  Словник української мови у 20 томах
  7. родич — Батько  Словник застарілих та маловживаних слів
  8. родич — бі́дний ро́дич. Хто-небудь нещасний, невлаштований. — Та що казать, коли ви усе це самі знаєте, тільки прикидаєтеся бідним родичем, я мусила б покликати вас до себе в кабінет, викласти всі папери (В. Дрозд).  Фразеологічний словник української мови
  9. родич — РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко.  Словник синонімів української мови
  10. родич — Ро́дич, -ча, -чеві; -дичі, -чів, -чам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. родич — РО́ДИЧ, а, ч. 1. кому, чий, рідко кого. Той, хто перебуває у спорідненості з ким-небудь. — Що воно за люди? — поспитала Христя в Кирила..  Словник української мови в 11 томах
  12. родич — Родич, -ча м. 1) Родственникъ. МВ. І. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.  Словник української мови Грінченка