родич
РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).
РІДНЯ́ (рідні люди), РО́ДИЧІ, КРЕ́ВНІ розм., ПЛЕ́М'Я заст. В хаті неначе лежала на лаві мертва Мелашка, і вся рідня зійшлась на її похорон (І. Нечуй-Левицький); У хаті, на лавах, поважно сиділи люди, близькі, родичі й сусіди (Я. Качура); Кобза з Остапом.. попрощались із своїми кревними (О. Стороженко); Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кає: — Це ж наше плем'я їде (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови