Орфоепічний словник української мови

розвести

розвести́

[розвеисти]

-еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. роузв'іў, -еила; нак. -еиди, -ед'іт'

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. розвести — розвести́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розвести — див. розводити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розвести — РОЗВЕСТИ́ див. розво́дити.  Словник української мови у 20 томах
  4. розвести — Ду, -деш, док. Обманути когось.  Словник сучасного українського сленгу
  5. розвести — (-еду, -едеш) док.; мол. 1. на що. Примусити когось витратити гроші, заплатити за щось. Розвести на ресторан. БСРЖ, 497; ПСУМС, 61. 2. Обдурити когось. Розвести замовника. БСРЖ, 497.  Словник жарґонної лексики української мови
  6. розвести — розво́дити / розвести́ пари́ (па́ру). 1. Бути готовим у першу-ліпшу хвилину вирушити в дорогу. Там же стояв, розводячи пари, другий пароход (пароплав) з вуглем (вугіллям) (Леся Українка); У депо блискучий, чистий паровоз розвів пари. (Н. Забіла). 2. нак.  Фразеологічний словник української мови
  7. розвести — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ...  Словник синонімів української мови
  8. розвести — РОЗВЕСТИ́ див. розво́дити.  Словник української мови в 11 томах
  9. розвести — Розвести, -ся см. розводити, -ся.  Словник української мови Грінченка