розривний —
розривни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
розривний —
-а, -е. 1》 Який утворює вибух. || Який розривається після влучення в ціль. Розривна куля. 2》 спец. Признач. для розривання чого-небудь на частини. Розривна машина. || За якого що-небудь розривається, руйнується. Розривна функція мат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розривний —
РОЗРИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який вибухає. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Леся Українка); // Який розривається після влучення в ціль.
Словник української мови у 20 томах
розривний —
ВИБУХО́ВИЙ (здатний вибухати); РОЗРИВНИ́Й (перев. у спол. зі сл. куля). Вода не дозволяла користуватися вибуховими речовинами (М. Ю. Тарновський); Підклала (дівчина) кулю розривну під неї (стіну) (Леся Українка).
Словник синонімів української мови
розривний —
РОЗРИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який утворює вибух. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр., І, 1951, 115); // Який розривається після влучення в ціль.
Словник української мови в 11 томах