рунічний

руні́чний

[рун’ічни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. рунічний — руні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рунічний — -а, -е. Прикм. до руни I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рунічний — РУНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ру́ни¹. Є багато доказів того, що задовго до Кирила і Мефодія у слов'ян була своя система знаків, і не тільки знаків рунічного письма, але й свого алфавіту (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. рунічний — РУНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ру́ни¹. Є багато доказів того, що задовго до Кирила і Мефодія у слов’ян була своя система знаків, і не тільки знаків рунічного письма, але й свого алфавіту (Пит. перекл., 1957, 13).  Словник української мови в 11 томах