рушник —
рушни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
рушник —
РУШНИК – РУЧНИК Рушник, -а. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної і т. ін.) для витирання (обличчя, тіла, рук, посуду тощо); шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що використовується для оздоблення житла...
Літературне слововживання
рушник —
Втиральник, втиральничок, набожник, полотенечко, полотенце, рушничок, утиральник, утиральничок Фразеологічні синоніми: весільний рушник; вишиваний рушник; вінчальний рушник; рушник на покуті (над образами) Народні обряди з рушниками...
Словник синонімів Вусика
рушник —
-а, ч. 1》 Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рушник —
РУШНИ́К, а, ч. 1. Довгастий шматок тканини (перев. бавовняної, лляної, полотняної) для витирання обличчя, тіла, посуду і т. ін. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (І.
Словник української мови у 20 томах
рушник —
сла́ти (засила́ти, присила́ти, посила́ти) / засла́ти (присла́ти) старості́в (люде́й) (за рушника́ми) до кого і без додатка, етногр. Просити згоди на шлюб в обраної особи та її батьків; сватати.
Фразеологічний словник української мови
рушник —
Рушни́к, -ка́, на -ку́; -ники́, -кі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рушник —
РУШНИ́К, а, ч. 1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. Прокоповичка обстелила край стола рушниками, щоб утирати губи й руки (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
рушник —
Вертикальна різьблена дерев'яна смужка з узорним кінцем над фасадною стіною, торцями колод. Прикриваючи стик причелин, широко застосовувалася у дерев'яному теслярстві.
Архітектура і монументальне мистецтво
рушник —
Рушник, -ка м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ...
Словник української мови Грінченка