Значення в інших словниках
-
рідня —
рідня́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
рідня —
зб., родичі, родина, як ім. кревні; (кому) родич, родичка.
Словник синонімів Караванського
-
рідня —
див. родина; родич
Словник синонімів Вусика
-
рідня —
-і, ж. 1》 збірн. Чиїсь родичі близькі або далекі. 2》 кому, розм. Родич або родичка кому-, чому-небудь. || перен. Який має у певному відношенні подібність до когось, чогось, схожість з ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рідня —
РІДНЯ́, і́, ж. 1. збірн. Чиїсь родичі близькі або далекі. [Горпина:] Розтривожили ви мене піснями. Плачу я, що мене моя рідня цурається (І.
Словник української мови у 20 томах
-
рідня —
РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко.
Словник синонімів української мови
-
рідня —
Рідня́, -дні́, -дне́ю
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рідня —
РІДНЯ́, і, ж. 1. збірн. Чиїсь родичі близькі або далекі. [Горпина:] Розтривожили ви мене піснями. Плачу я, що мене моя рідня цурається (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
рідня —
Рідня, -ні ж. Родня, родственники. Грин. III. 258. Хочу бути вам ріднею: будь ти тещею моєю. Чуб. V. 233. Рідні — край Божа мати, та ні в кого обкочувати. Ном. № 9338.
Словник української мови Грінченка