сварливий

сварли́вий

[сварливи^ей]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Значення в інших словниках

1. сварливий — (який любить сваритися) заїдливий, лайливий.  Словник синонімів Полюги
2. сварливий — сварли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
3. сварливий — Звадливий, сперечливий, незлагідний, заїдливий, с. скандальний; сваркий; ім. СВАРУН, гарикало, гризюка, п! ІРЖА.  Словник синонімів Караванського
4. сварливий — див. крикливий; сердитий  Словник синонімів Вусика
5. сварливий — -а, -е. Схильний до сварок. || Власт. такій людині. || Сповнений сварками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. сварливий — СВАРЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до сварок. А сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий (Марко Вовчок); Бабуся Уляна була маленька на зріст, суха, вертлява і страшенно сварлива (Є. Кравченко); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
7. сварливий — СВАРЛИ́ВИЙ (який часто свариться, любить сваритися), ЛАЙЛИ́ВИЙ, ЗАЇ́ДЛИВИЙ, ГАРИ́КЛИВИЙ розм., ЗАРІЧА́НИЙ діал.  Словник синонімів української мови
8. сварливий — Сварли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. сварливий — СВАРЛИ́ВИЙ, а, е. Схильний до сварок. А сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий (Вовчок, І, 1955, 34); Бабуся Уляна була маленька на зріст, суха, вертлява і страшенно сварлива (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 43); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
10. сварливий — Сварливий, -а, -е Сердитый, бранчивый, сварливый. Прошу ж тебе, мій миленький, до свекрухи й не веди, бо свекруха й лепетуха, сварливая голова. Чуб. V. 535.  Словник української мови Грінченка