свідчити
сві́дчити
[св’іджчиетие]
-чу, -чиеш; нак. св'іджч, св'іджчтеи і св'іджчие, св'іджч'іт'
Орфоепічний словник української мовисві́дчити
[св’іджчиетие]
-чу, -чиеш; нак. св'іджч, св'іджчтеи і св'іджчие, св'іджч'іт'
Орфоепічний словник української мови