свідчити
СВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, недок.
1. Будучи свідком, очевидцем або обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.
Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу .. Я спробую відновити, як воно було. Історичні факти треба зберігати. А наші залізничники перед вами ще не свідчили? О, вони чи не найбільш од усіх зробили! (Ю. Яновський);
// Повідомляти, стверджувати що-небудь (у книгах, документах).
Енциклопедія свідчила, що проказа має досить довгий інкубаційний період (Ю. Смолич).
2. Бути, служити свідченням, доказом чого-небудь; доводити щось.
Ви [Л. О. Яновська] великий майстер у виборі сюжетів, про що свідчать хоч би прислані до альманаху оповідання й комедія (М. Коцюбинський);
Які глибокі були в нього [О. С. Пушкіна] враження від української природи – свідчить знаменитий уступ у .. “Полтаві” – “Тиха украинская ночь” (М. Рильський);
Артем був певен, що гайдамаки кинуться принаймні до цього місця, де було обстріляно їхній роз'їзд. За це свідчили і кулі, що пролітали над головою (А. Головко).
3. юр. Давати показання на суді або на допиті як свідок.
[Перун:] Було йти там на суд та свідчити за своїм Казидорогою (І. Франко);
– Тарас свідчив, що впізнав в палеонтологові пасажира, з яким познайомився в поїзді (М. Трублаїні).
4. Офіційно підтверджувати дійсність, істинність чого-, кого-небудь; підписом або печаткою завіряти що-небудь.
Свідчити підпис;
Свідчити особу.
(1) Сві́дчити (засві́дчувати) пова́гу (подя́ку, симпа́тію і т. ін.) кому – висловлювати кому-небудь свою повагу, подяку, симпатію і т. ін, що.
Свідчу Вам, дорогий Добродію, свою повну симпатію і найсердечніші бажання здоров'я та сили (М. Коцюбинський);
– Уже знаходите, – пожартував Альошин. – Один з них, найупертіший, засвідчує вам свою пошану (М. Дашкієв);
[Пантіно:] Туди рушає завтра дон Альфонсо, А з ним ще кілька юнаків значних, Щоб герцогу засвідчити пошану І запропонувать свої послуги (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).
◇ (2) Кри́во сві́дчити – казати неправду, виступаючи свідком.
– Чоловік може творити різні гріхи, .. він може .. брехати, криво свідчити, красти, вбивати, але гріх перелюбства такий великий, що його творити одному не під силу (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)