свідчитися
СВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення;
// Клястися ким-, чим-небудь.
[Джонатан:] Свідчусь моїм життям: і я не краще жив (Леся Українка);
Богом свідчиться, а чорту душу запродав (Номис).
2. Пас. до сві́дчити 4.
Федір Лебедка .. дістав з кишені видану йому довідку, де свідчилось, що він намолотив 600 центнерів зерна (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)