свідчитися
СВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення;
// Клястися ким-, чим-небудь.
[Джонатан:] Свідчусь моїм життям: і я не краще жив (Леся Українка);
Богом свідчиться, а чорту душу запродав (Номис).
2. Пас. до сві́дчити 4.
Федір Лебедка .. дістав з кишені видану йому довідку, де свідчилось, що він намолотив 600 центнерів зерна (С. Олійник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свідчитися — сві́дчитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- свідчитися — -чуся, -чишся, недок. 1》 заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення. || Клястися ким-, чим-небудь. 2》 Пас. до свідчити 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- свідчитися — СВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення; // Клястися ким-, чим-небудь. [Джонатан:] Свідчусь моїм життям: і я не краще жив (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- свідчитися — Свідчитися, -чуся, -чишся гл. Призывать во свидѣтели. Богом свідчиться, а чорту душу запродав. Ном. № 6790. Словник української мови Грінченка