свідчити

СВІ́ДЧИТИ, чу, чиш, недок.

1. Будучи свідком, очевидцем або обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь.

Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу .. Я спробую відновити, як воно було. Історичні факти треба зберігати. А наші залізничники перед вами ще не свідчили? О, вони чи не найбільш од усіх зробили! (Ю. Яновський);

// Повідомляти, стверджувати що-небудь (у книгах, документах).

Енциклопедія свідчила, що проказа має досить довгий інкубаційний період (Ю. Смолич).

2. Бути, служити свідченням, доказом чого-небудь; доводити щось.

Ви [Л. О. Яновська] великий майстер у виборі сюжетів, про що свідчать хоч би прислані до альманаху оповідання й комедія (М. Коцюбинський);

Які глибокі були в нього [О. С. Пушкіна] враження від української природи – свідчить знаменитий уступ у .. “Полтаві” – “Тиха украинская ночь” (М. Рильський);

Артем був певен, що гайдамаки кинуться принаймні до цього місця, де було обстріляно їхній роз'їзд. За це свідчили і кулі, що пролітали над головою (А. Головко).

3. юр. Давати показання на суді або на допиті як свідок.

[Перун:] Було йти там на суд та свідчити за своїм Казидорогою (І. Франко);

– Тарас свідчив, що впізнав в палеонтологові пасажира, з яким познайомився в поїзді (М. Трублаїні).

4. Офіційно підтверджувати дійсність, істинність чого-, кого-небудь; підписом або печаткою завіряти що-небудь.

Свідчити підпис;

Свідчити особу.

(1) Сві́дчити (засві́дчувати) пова́гу (подя́ку, симпа́тію і т. ін.) кому – висловлювати кому-небудь свою повагу, подяку, симпатію і т. ін, що.

Свідчу Вам, дорогий Добродію, свою повну симпатію і найсердечніші бажання здоров'я та сили (М. Коцюбинський);

– Уже знаходите, – пожартував Альошин. – Один з них, найупертіший, засвідчує вам свою пошану (М. Дашкієв);

[Пантіно:] Туди рушає завтра дон Альфонсо, А з ним ще кілька юнаків значних, Щоб герцогу засвідчити пошану І запропонувать свої послуги (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра).

◇ (2) Кри́во сві́дчити – казати неправду, виступаючи свідком.

– Чоловік може творити різні гріхи, .. він може .. брехати, криво свідчити, красти, вбивати, але гріх перелюбства такий великий, що його творити одному не під силу (П. Загребельний).