1. Словник української мови в 11 томах

свідчитися

СВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.

1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення;

// Клястися ким-, чим-небудь.

[Джонатан:] Свідчусь моїм життям: і я не краще жив (Л. Укр., III, 1952, 76);

Богом свідчиться, а чорту душу запродав (Номис, 1864, № 6790).

2. Пас. до сві́дчити 4.

Федір Лебедка.. дістав з кишені видану йому довідку, де свідчилось, що він намолотив 600 центнерів зерна (С. Ол., З книги життя, 1968, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свідчитися — сві́дчитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свідчитися — -чуся, -чишся, недок. 1》 заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення. || Клястися ким-, чим-небудь. 2》 Пас. до свідчити 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свідчитися — СВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. заст. Посилатися на кого-небудь як на свідка або на що-небудь як на свідчення; // Клястися ким-, чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. свідчитися — Свідчитися, -чуся, -чишся гл. Призывать во свидѣтели. Богом свідчиться, а чорту душу запродав. Ном. № 6790. Словник української мови Грінченка