Значення в інших словниках
-
свідоцтво —
свідо́цтво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
свідоцтво —
Посвідчення, посвідка, лист <н. заставний лист>, зап. сертифікат, жм. квиток; (- народження) метрика, (- освіту) атестат, диплом; (успіху) свідчення.
Словник синонімів Караванського
-
свідоцтво —
-а, с. 1》 Офіційний документ, який підтверджує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Свідоцтво про одруження. Свідоцтво про народження.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
свідоцтво —
СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, засвідчує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (О.
Словник української мови у 20 томах
-
свідоцтво —
Свідо́цтво, -ва, -ву; -до́цтва, -до́цтв
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
свідоцтво —
СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, свідчить якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (Мак., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
свідоцтво —
рос. свидетельство 1. Документ, що підтверджує що-небудь. 2. Титул, який підтверджує право володіння частиною капіталу фірми. Розрізняють такі види...
Eкономічна енциклопедія