свідоцтво

Свідо́цтво, -ва, -ву; -до́цтва, -до́цтв

Значення в інших словниках

1. свідоцтво — свідо́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. свідоцтво — Посвідчення, посвідка, лист <н. заставний лист>, зап. сертифікат, жм. квиток; (- народження) метрика, (- освіту) атестат, диплом; (успіху) свідчення.  Словник синонімів Караванського
3. свідоцтво — [св'ідоцтво] -ва, м. (на) -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. свідоцтво — -а, с. 1》 Офіційний документ, який підтверджує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Свідоцтво про одруження. Свідоцтво про народження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. свідоцтво — СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, засвідчує якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (О.  Словник української мови у 20 томах
6. свідоцтво — СВІДО́ЦТВО, а, с. 1. Офіційний документ, який підтверджує, свідчить якийсь факт або містить відомості про кого-небудь; посвідчення. Демидова не прогнали з гімназії, лише дали йому свідоцтво відходу і порадили записатися до іншої гімназії (Мак., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. свідоцтво — рос. свидетельство 1. Документ, що підтверджує що-небудь. 2. Титул, який підтверджує право володіння частиною капіталу фірми. Розрізняють такі види...  Eкономічна енциклопедія