сніг —
-у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів. || Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. || Холодний край. До білого снігу — дуже довго, тривалий час.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сніг —
СНІГ, у, ч. 1. Тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, які становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу – літо без хліба (прислів'я); По улиці вітер віє Та сніг замітає.
Словник української мови у 20 томах
сніг —
сніг 1. сніг ◊ мину́ти як торі́чний сніг пропасти безслідно (Франко) ◊ не допросишся й торішнього сні́гу про дуже скупу людину (ср, ст) ◊ платки сні́гу → платок ◊ то <�мене́, тебе́...> обхо́дит як торі́чний сніг це <�мені, тобі...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
сніг —
Біле, як сніг. Дуже біле. Багато снігу в році, багато хліба на тоці. Господарська ворожба, що багато снігу приносить урожай. Багато снігу на ріллі, багато збіжжа в шпіхлірі. Значіння, що й попереднє. Бодай тебе сніг спалив. Жартом прокляття.
Приповідки або українсько-народня філософія
сніг —
Різновид атмосферних опадів у вигляді кристаликів льоду різної форми (переважно шестикутні зірки); при темп. від -5 до 0ºС кристалики злипаються, утворюючи пластівці (лапатий с.); див. атмосферні опади.
Універсальний словник-енциклопедія
сніг —
(аж) сні́гом си́пле за шку́ру, безос. У кого-небудь з’являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін. Так аж снігом сипле за шкуру (М. Номис). до бі́лого сні́гу. Дуже довго, тривалий час.
Фразеологічний словник української мови
сніг —
СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М.
Словник синонімів української мови
сніг —
Сніг, сні́гу, на снігу́; сніги́, -гі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сніг —
СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає.
Словник української мови в 11 томах