столітній

столі́тній

[стол’іт(')н'ій]

м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'е^и; мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. столітній — столі́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. столітній — Сторічний; (дуб) віковий, багатолітній; П. дуже старий <�давній>.  Словник синонімів Караванського
3. столітній — див. старий  Словник синонімів Вусика
4. столітній — СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. 1. Віком сто років. З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний); В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (П. Тичина). 2. Який існує, живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років.  Словник української мови у 20 томах
5. столітній — -я, -є. Те саме, що сторічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. столітній — СТОРІ́ЧНИЙ, СТОЛІ́ТНІЙ, ВІКОВИ́Й. Сторічна війна; Столітній дід; Віковий ювілей.  Словник синонімів української мови
7. столітній — Столі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. столітній — СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що сторі́чний. З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Мирний, І, 1954, 165); В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (Тич.  Словник української мови в 11 томах
9. столітній — Столітній, -я, -є Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Шевч. 205. Ліс столітній тихим сном дрімає. Млак. 85.  Словник української мови Грінченка