столітній

СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що сторі́чний.

З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Мирний, І, 1954, 165);

В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (Тич., І, 1946, 315);

Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу (Шевч., І, 1963, 139);

Присів на теплій скибі ворон-крук, Чорніш чорнозему його столітні крила (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 67);

Хома не втрачав надії знайти отак коли-небудь закопану бочку добрячого столітнього вина (Гончар, III, 1959, 128);

Над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (Н.-Лев., II, 1956, 415);

Серед чагарів стояли столітні вузлуваті дуби (Цюпа, Добротворець, 1971, 181);

Столітній ліс глибоким шумом Наді мною угорі шумить (Дор., Серед степу.., 1952, 103);

Щасливий край, де молодості й сили Столітні спомини не пригнітили (Рильський, II, 1956, 94);

— Ану тихо мені! — владно остерегла його Марія.. — Безглузді ревнощі столітньої давнини (Вол., Місячне срібло, 1961, 131);

Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав.. урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (Рад. літ-во, 3, 1957, 35).

Значення в інших словниках

1. столітній — столі́тній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. столітній — Сторічний; (дуб) віковий, багатолітній; П. дуже старий <�давній>.  Словник синонімів Караванського
3. столітній — див. старий  Словник синонімів Вусика
4. столітній — [стол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. столітній — СТОЛІ́ТНІЙ, я, є. 1. Віком сто років. З виду дід був древній, столітній, хоч ще кремезний (Панас Мирний); В юрті я сидів на килимі в гостях у столітнього акина у Джамбула (П. Тичина). 2. Який існує, живе, триває і т. ін. близько ста або понад сто років.  Словник української мови у 20 томах
6. столітній — -я, -є. Те саме, що сторічний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. столітній — СТОРІ́ЧНИЙ, СТОЛІ́ТНІЙ, ВІКОВИ́Й. Сторічна війна; Столітній дід; Віковий ювілей.  Словник синонімів української мови
8. столітній — Столі́тній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. столітній — Столітній, -я, -є Столѣтній. Столітнії очі як зорі сияли. Шевч. 205. Ліс столітній тихим сном дрімає. Млак. 85.  Словник української мови Грінченка