сторонній —
Бічний, побічний, узбічний, чужий, див. посторонній
Словник чужослів Павло Штепа
сторонній —
СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (О. Гончар); Директор, нарешті, помітив присутність сторонньої особи (С.
Словник української мови у 20 томах
сторонній —
-я, -є. 1》 Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. || Непричетний до кого-, чого-небудь. || Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. || у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої...
Великий тлумачний словник сучасної мови
сторонній —
сторо́ннє (лю́дське́) о́ко. Чужа людина, чужі люди. Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко); З усім криється від стороннього ока (Є.
Фразеологічний словник української мови
сторонній —
СТОРО́ННІЙ (який не є членом якогось колективу, якоїсь родини, не пов'язаний спільністю умов життя, праці і т. ін.), ЧУЖИ́Й, ПОБІ́ЧНИЙ рідше. — Ми ж йому не сторонні люди, — не погодився з висновком Колодяжного Грицишин (Н. Рибак); Справа була так.
Словник синонімів української мови
сторонній —
Сторо́нній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сторонній —
СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (Гончар, II, 1959, 129); — І це ти, мій син, — на злі язики поклав...
Словник української мови в 11 томах
сторонній —
Сторо́нній, -я, -є Посторонній, чужой. Стороннії люде. Шевч.
Словник української мови Грінченка