1. Орфоепічний словник української мови

сторонній

сторо́нній

[сторон':ій]

м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторонній — сторо́нній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сторонній — Чужий, не свій, незнайомий, ні сват ні брат, (для двох) третій; (спостерігач) безсторонній, невтральний; (- діло) побічний; (- домішку) чужорідний. Словник синонімів Караванського
  3. сторонній — див. чужий Словник синонімів Вусика
  4. сторонній — Бічний, побічний, узбічний, чужий, див. посторонній Словник чужослів Павло Штепа
  5. сторонній — СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (О. Гончар); Директор, нарешті, помітив присутність сторонньої особи (С. Словник української мови у 20 томах
  6. сторонній — -я, -є. 1》 Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. || Непричетний до кого-, чого-небудь. || Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. || у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сторонній — сторо́ннє (лю́дське́) о́ко. Чужа людина, чужі люди. Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко); З усім криється від стороннього ока (Є. Фразеологічний словник української мови
  8. сторонній — СТОРО́ННІЙ (який не є членом якогось колективу, якоїсь родини, не пов'язаний спільністю умов життя, праці і т. ін.), ЧУЖИ́Й, ПОБІ́ЧНИЙ рідше. — Ми ж йому не сторонні люди, — не погодився з висновком Колодяжного Грицишин (Н. Рибак); Справа була так. Словник синонімів української мови
  9. сторонній — Сторо́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сторонній — СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (Гончар, II, 1959, 129); — І це ти, мій син, — на злі язики поклав... Словник української мови в 11 томах
  11. сторонній — Сторо́нній, -я, -є Посторонній, чужой. Стороннії люде. Шевч. Словник української мови Грінченка