сторонній
сторо́нній
-я, -є.
1》 Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий.
|| Непричетний до кого-, чого-небудь.
|| Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо.
|| у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої, ж. Людина, яка не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.
|| у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої, ж. Людина, непричетна до кого-, чого-небудь.
|| у знач. ім. сторонній, -нього, ч.; стороння, -ньої, ж. Людина, яка прийшла, з'явилася і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо.
Стороннє око — а) погляд чужої людини; б) непричетна до кого-, чого-небудь людина.
2》 Чий-небудь інший, не власний.
3》 Який не має прямого відношення до чого-небудь; побічний.
|| Чужорідний, невластивий кому-, чому-небудь. Сторонній предмет в організмі.
|| у знач. ім. стороннє, -нього, с. Те, що не має прямого відношення до чого-небудь.
Значення в інших словниках
- сторонній — сторо́нній прикметник Орфографічний словник української мови
- сторонній — Чужий, не свій, незнайомий, ні сват ні брат, (для двох) третій; (спостерігач) безсторонній, невтральний; (- діло) побічний; (- домішку) чужорідний. Словник синонімів Караванського
- сторонній — див. чужий Словник синонімів Вусика
- сторонній — [сторон':ій] м. (на) -н':ому/-н':ім; ж. -н':а; с. -н':еи; мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- сторонній — Бічний, побічний, узбічний, чужий, див. посторонній Словник чужослів Павло Штепа
- сторонній — СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (О. Гончар); Директор, нарешті, помітив присутність сторонньої особи (С. Словник української мови у 20 томах
- сторонній — сторо́ннє (лю́дське́) о́ко. Чужа людина, чужі люди. Телеграма була .. заплутана і для стороннього ока зовсім не зрозуміла (О. Іваненко); З усім криється від стороннього ока (Є. Фразеологічний словник української мови
- сторонній — СТОРО́ННІЙ (який не є членом якогось колективу, якоїсь родини, не пов'язаний спільністю умов життя, праці і т. ін.), ЧУЖИ́Й, ПОБІ́ЧНИЙ рідше. — Ми ж йому не сторонні люди, — не погодився з висновком Колодяжного Грицишин (Н. Рибак); Справа була так. Словник синонімів української мови
- сторонній — Сторо́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сторонній — СТОРО́ННІЙ, я, є. 1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (Гончар, II, 1959, 129); — І це ти, мій син, — на злі язики поклав... Словник української мови в 11 томах
- сторонній — Сторо́нній, -я, -є Посторонній, чужой. Стороннії люде. Шевч. Словник української мови Грінченка