сторонній

СТОРО́ННІЙ, я, є.

1. Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий.

Випадково, через сторонніх людей почула, що син її лежить у кременчуцькому лазареті (О. Гончар);

Директор, нарешті, помітив присутність сторонньої особи (С. Чорнобривець);

// Непричетний до кого-, чого-небудь.

– Ви мені не вірите, то повірте стороннім людям. Он вам і Параска засвідчить (Панас Мирний);

Круг столів запанувала різноголоса строката бесіда, яка сторонній людині здається безладним шумом, але в якій є свій зміст і внутрішній зв'язок (С. Журахович);

– Ні разу не доводилося мені показати мої винаходи й досягнення стороннім людям (Ю. Смолич);

// Який прийшов, з'явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо.

Слухачі ввічливо розступились, пізнавши в ній сторонню міську жінку, і гостинно дали їй місце біля самого вікна (Л. Дмитерко);

// у знач. ім. сторо́нній, нього, ч.; сторо́ння, ньої, ж. Людина, яка не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.

Трохи не вмер Кирило Іванович, як побачив свою матір .. – Що я тепер скажу йому [панові]? .. Хоч би хоч не звала сином! .. Подумав би, що за ділом яка стороння (Панас Мирний);

Батько грав марш – родинний, інтимний марш. Його не виконувалося при сторонніх, його гралося тільки в тісному колі родини (Ю. Смолич);

* У порівн. Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля. Подумав [Хмельницький] про це – ніби сторонній, а не батько (Н. Рибак);

// у знач. ім. сторо́нній, нього, ч.; сторо́ння, ньої, ж. Людина, непричетна до кого-, чого-небудь.

Упадала [Леся] коло Зоні з подвоєною запопадливістю. Сторонній міг би мати враження, що не машиністка її, а навпаки, вона, Леся, тамту чимсь дошкульно зачепила (Ірина Вільде);

В першу мить сторонньому так і могло б здатись, що це співав Петро (А. Головко);

// у знач. ім. сторо́нній, нього, ч., сторо́ння, ньої, ж. Людина, яка прийшла, з'явилася і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо.

Глядіть, щоб не найняв [пан] сторонніх (М. Коцюбинський);

Він [П. К. Саксаганський] підсів до групи дівчат, спочатку вони урвали розмову, тільки біля них з'явився сторонній (Ю. Мартич).

2. Чий-небудь інший, не власний.

Без усякої сторонньої допомоги він .. підвівся, сів і оглядівся навколо (О. Довженко);

Лукія, що спала на веранді, прокинулась, їй вчувся підозрілий шерхіт у садку, чиясь стороння присутність (О. Гончар).

3. Який не має прямого стосунку до чого-небудь; побічний.

В нього була така звичка – на роботі не займатися сторонніми справами (Н. Рибак);

// Чужорідний, невластивий кому-, чому-небудь.

Екран радара почав миготіти, піймавши на морі якийсь сторонній предмет, що тихо дрейфував по течії (В. Кучер);

Чисте від сторонніх домішок, .. здорове насіння має величезне значення в одержанні високого урожаю (із журн.);

// у знач. ім. сторо́ннє, нього, с. Те, що не має прямого стосунку до чого-небудь.

Йому легко й служиться, й живеться: є в кого не тільки про службу спитати, є з ким і об сторонньому побалакати (Панас Мирний);

– Давайте умовимось, про стороннє ні пари з уст (І. Цюпа).