сторонка
СТОРО́НКА, и, ж.
Пестл. до сторона́ 1, 3.
Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (А. Метлинський);
[Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (І. Котляревський);
[Максим:] А я піду на край світа: На чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький);
– Прибув, значить, у рідну сторонку? Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сторонка — сторо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- сторонка — -и, ж. 1》 Пестл. до сторона 1), 3). 2》 полігр. Частина твердої обкладинки книжки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторонка — СТОРО́НКА, и, ж. Пестл. до сторона́ 1, 3. Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (Укр. поети-романтики.., 1968, 154); [Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (Котл. Словник української мови в 11 томах