1. Словник української мови в 11 томах

сторонка

СТОРО́НКА, и, ж. Пестл. до сторона́ 1, 3.

Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (Укр. поети-романтики.., 1968, 154);

[Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (Котл., II, 1953, 5);

[Максим:] А я піду на край світа: На чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (Кроп., II, 1958, 83);

— Прибув, значить, у рідну сторонку? Воно, брат, де ворон не літає, а на рідну сторону вертає (Тют., Вир, 1964, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сторонка — сторо́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сторонка — СТОРО́НКА, и, ж. Пестл. до сторона́ 1, 3. Козак не дріма, не спить; Він на чотири сторонки на всі Пильненько поглядує [поглядає] (А. Метлинський); [Наталка:] Тяжко жити без милого і в своїй сторонці (І. Словник української мови у 20 томах
  3. сторонка — -и, ж. 1》 Пестл. до сторона 1), 3). 2》 полігр. Частина твердої обкладинки книжки. Великий тлумачний словник сучасної мови