стіг

[с'т'іг]

стогу, м. (на) стоз'і/сто^угу, мн. стоги, сто^уг'іy

два стоги^е

Значення в інших словниках

1. стіг — стіг іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стіг — див. багато  Словник синонімів Вусика
3. стіг — СТІГ, сто́гу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.  Словник української мови у 20 томах
4. стіг — стогу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стіг — СКИ́РТА (велика, укладена певним способом купа соломи, сіна, збіжжя), ОЖЕРЕ́Д. Скирти ярини, довгелецькі ожереди соломи тулились по закутках (току) (І. Нечуй-Левицький); Копи вже були складені в скирти (О. Десняк). — Пор. стіг.  Словник синонімів української мови
6. стіг — Стіг, сто́гу і стога́, в -гу́ і в сто́зі, при сто́зі; стоги́, -гі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стіг — СТІГ, сто́гу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.  Словник української мови в 11 томах
8. стіг — Стіг, сто́гу м. Стогъ. Коли сіно в стозі, то забув о бозі. Ном. № 85. Козакова пшениченька в стозі. Мет. 28. ум. стіжо́к, стіжечок, стоженько. О. 1862. IV. 13.  Словник української мови Грінченка