Значення в інших словниках
-
стіг —
стіг іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
стіг —
[с'т'іг] стогу, м. (на) стоз'і/стоугу, мн. стоги, стоуг'іy два стогие
Орфоепічний словник української мови
-
стіг —
СТІГ, сто́гу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.
Словник української мови у 20 томах
-
стіг —
стогу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
стіг —
СКИ́РТА (велика, укладена певним способом купа соломи, сіна, збіжжя), ОЖЕРЕ́Д. Скирти ярини, довгелецькі ожереди соломи тулились по закутках (току) (І. Нечуй-Левицький); Копи вже були складені в скирти (О. Десняк). — Пор. стіг.
Словник синонімів української мови
-
стіг —
Стіг, сто́гу і стога́, в -гу́ і в сто́зі, при сто́зі; стоги́, -гі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
стіг —
СТІГ, сто́гу, ч. Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.
Словник української мови в 11 томах
-
стіг —
Стіг, сто́гу м. Стогъ. Коли сіно в стозі, то забув о бозі. Ном. № 85. Козакова пшениченька в стозі. Мет. 28. ум. стіжо́к, стіжечок, стоженько. О. 1862. IV. 13.
Словник української мови Грінченка