стіг
СТІГ, сто́гу, ч.
Округла або чотирикутна з заокругленою вершиною щільно укладена велика купа сіна, соломи, снопів хлібних злаків і т. ін., що зберігається просто неба.
Еней на піч забрався спати, Зарився в просо, там і ліг; А хто схотів, побрів до хати, А хто в хлівець, а хто під стіг (І. Котляревський);
Стоги понакладали [дядько з дядиною] і жита, і пшениці, і всякої пашні (Панас Мирний);
Біля кожної з них [хат] .. стояли стоги торішнього поруділого сіна і сіруватої зелені свіжого покосу (З. Тулуб);
* Образно. Водопад реве і клекотить, шипить високий стіг піни (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)